Зима літо осінь весна.Зима літо осінь весна. Постійні перепади температури призводять до стиснення та розширення при нагріванні матеріалів. Постійне підтікання води призводить до вимивання породи.Тому постійне потріскування стін особливо зимою не сприймалось як щось надзвичайне. Як завжди прийшовши додому включив говорилку і задрімав непомітно на дивані. Тривожно прокинувся як пружина підпригнув від несподівано почутого хрусту який зазвучав якось надто тривожно. Сусідські пральні машини з несправними амортизаторами перетворюються при входженні в резонанс в справжні вібро пресувальники що запресовують споруду ще глибше в землю. Того разу мабуть її перегрузили тому що окрім стін почала також дивно потріскувати підлога в тому місці де вона постійно скрипіла і привикнувши на той скрип не звертав уваги. Треба з цим щось робити - думав я - намацуючи вимикача освітлення. Все одно ця дошка в підлозі буде хрустіти і далі якщо нічого не зробити. Тут пригадав що умене є досить важкі тиски - лещата якими можна гупнути та поправити дошку підлоги. Стукнути мабуть треба було легенько але щоб два рази не піднімати важку вагу я з усього маху поправив дошку на місце. А звідки я міг знати що вона гнила ? Важкий і потрібний інструмент зник під підлогою проломавши дошку. От халепа - подумав я і запхав руку в темний пролом намагаючись вибрати втрачену річ. Та де там....Простір під підлогою виявився надто глибоким. Прийшлось шукати фонарика. Виявилось що тиски лежать на глибині кількох метрів тому що арочна стеля частково тріснула і провалилась. Я все життя тут прожив і ніколи не знав що підвал завжди був тут. Одразу пригадалось як провалився лом в пустоту під якоюсь бетонною плитою яку надибали під стіною коли проводили каналізацію але глибини було досить тому продовбали дирку та втративши в ній лома що туди провалився були надто змучені щоб продовжувати вскривати надзвичайно міцне перекриття. Так і засипали не добравшись в середину. От це так чудо - думав я опускаючи в проломлену до більших розмірів підлогу переносну лампу освітлення з подовжувачем. Прив"язаний до дверної ручки шнур з наспіх нав"язаними вузлами замінив мені сходи для спуску в щойно відкритий вхід. Я точно не зрозумів, або дверна ручка виявилась надто хилою, або я може був надто важкий , але на верху щось дзенькнуло і толком не спустившись був вимушений, вслух вимовляючи різні не дуже приємні слова в свою адресу, приземлятись не по плану ,а трохи швидше. Добре ,що при падінні хоч лампу освітлення не розбив - дуамв я навіть при неприємних інцидентах завжди знаходячи щось хороше. Оглянувся і................................................ Важко. Дуже важко описати відчуття коли заходиш в кімнату де людей не було мабуть сотню років або більше. Одразу видно що в стіні замурований з зовні та засипаний вхід яким колись користувались. Царство комах та грибків. Все покрито дивним тонким нальотом павутини та міцелію. Старовинні комоди з книгами та вином,скрині невідомо з чим та стільці якась рухлядь та якісь ящики. Прочитавши стільцеві пригоди Ільфа та Петрова вирішив акуратно присісти посидіти на гарному різьбленому стільці тонкої роботи на якому давненько вже ніхто не сидів. Та сирість в приміщенні зробила своє діло. З гуркотом перевернувся з стільця що розсипався в хлам. Підійшов до дивної шафи з заскленими дверцятами через які було видно якісь старовинні бутилки явно з чимось спиртним і дуже акуратно та обережно взявся за ручку від дверцят і легенько потягнув. Дверцята не відкрились а бронзова покрита пишними хлоп"ями окислів ручка залишилась у мене в руках. От невезуха - подумав я поглядаючи на верх в пролом з думками чому не взяв з собою якийсь інструмент - підійшов до якїсь скрині. Оббита вся залізними полосами та колись дуже міцна в наш час вона уже не мала тієї міцності. Окис заліза кришився і сипався. Одним зусиллям без труда я збив міцний колись замок і спробував відкрити кришку але завіси також розсипались і кришка просто відпала в сторону. Старовинна одежа виглядала такою дряхлою що трогати не насмілися бо розсипется. Хіба що гудзики з бірюзи збережуться а все інше не витримало бротьби з часом - подумав я - оглядаючись навколо.....Фотографії вийдуть колоритні та чудові,просто казкові, шкода що фотоапарат також залишився на верху. В другій кімнаті прийшлось підсвічувати кишеньковим брелком-фонариком. За приблизним розрахунком там лівіше повинно було бути місце де провалився лом під перекриттям. Дивно. Дивно але в тому боці в стіні повинен бути прохід адже там за стіною, з зовнішнього боку будинку, лом провалився під землю. Не довго думаючи повернувся за вже зарекомендувавшими себе тисками у з розмаху вдарив по стіні. Гулкий звук підказав що за кладкою дійсно пустота. Кладка в тому місці була тонка в пів цегли. Хвилин десять довелось попрацювати і цегла посипалась. Відкрився підземний хід настільки глибокий що світло фонарика губилось в далині ....Напрямок в бік Черемоша ? Невже це той самий контрабандний підземний хід під старою границею? - подумавя я і прислухався до якогось дуже знайомого писку який все посилювався. Ой, та це ж пищить мій будильник... невже так швидко наступив ранок ?
