Знайшов під лавицею ....... лещата

Зима літо осінь весна.Зима літо осінь весна. Постійні перепади температури призводять до стиснення та розширення при нагріванні матеріалів. Постійне підтікання  води призводить до вимивання породи.Тому постійне потріскування стін особливо зимою не сприймалось як щось надзвичайне. Як завжди прийшовши додому включив говорилку і задрімав непомітно на дивані. Тривожно прокинувся як пружина підпригнув від несподівано почутого хрусту який  зазвучав якось надто тривожно. Сусідські пральні машини з несправними амортизаторами перетворюються при входженні в резонанс в справжні вібро пресувальники що запресовують споруду ще глибше в землю. Того разу мабуть її перегрузили тому що окрім стін почала також дивно потріскувати підлога в тому місці де вона постійно скрипіла і  привикнувши на той скрип не звертав уваги. Треба з цим щось робити - думав я - намацуючи вимикача освітлення. Все одно ця дошка в підлозі буде хрустіти і далі якщо нічого не зробити. Тут пригадав що умене є досить важкі тиски - лещата якими можна гупнути та поправити дошку підлоги. Стукнути мабуть треба було легенько але щоб два рази не піднімати важку вагу я з усього маху поправив дошку на місце. А звідки я міг знати що вона гнила ? Важкий і потрібний інструмент зник під підлогою проломавши дошку. От халепа - подумав я і запхав руку в темний пролом намагаючись вибрати втрачену річ. Та де там....Простір під підлогою виявився надто глибоким. Прийшлось шукати фонарика. Виявилось що тиски лежать на глибині кількох метрів тому що арочна стеля частково тріснула і провалилась. Я все життя тут прожив і ніколи не знав що підвал завжди був тут. Одразу пригадалось як провалився лом в пустоту під якоюсь бетонною плитою яку надибали під стіною коли проводили каналізацію але глибини було досить тому продовбали дирку та втративши в ній лома що туди провалився були надто змучені щоб продовжувати вскривати надзвичайно міцне перекриття. Так і засипали не добравшись в середину. От це так чудо - думав я опускаючи в проломлену до більших розмірів підлогу переносну лампу освітлення з подовжувачем. Прив"язаний до дверної ручки шнур з наспіх нав"язаними вузлами  замінив мені сходи для спуску в щойно відкритий вхід. Я точно не зрозумів, або дверна ручка виявилась надто хилою, або я може був надто важкий , але на верху щось дзенькнуло і толком не спустившись був вимушений, вслух вимовляючи різні не дуже приємні слова в свою адресу, приземлятись не по плану ,а трохи швидше. Добре ,що при падінні хоч лампу освітлення не розбив - дуамв я навіть при неприємних інцидентах завжди знаходячи щось хороше. Оглянувся і................................................ Важко. Дуже важко описати відчуття коли заходиш в кімнату де людей не було мабуть сотню років або більше. Одразу видно що в стіні замурований з зовні та засипаний вхід яким колись користувались. Царство комах та грибків. Все покрито дивним тонким нальотом павутини та міцелію. Старовинні комоди з книгами та вином,скрині невідомо з чим  та стільці якась рухлядь та якісь ящики. Прочитавши стільцеві пригоди Ільфа та Петрова вирішив акуратно присісти посидіти на гарному різьбленому стільці тонкої роботи на якому давненько вже ніхто не сидів. Та сирість в приміщенні зробила своє діло. З гуркотом перевернувся з стільця що розсипався в хлам. Підійшов до дивної шафи з заскленими дверцятами через які було видно якісь старовинні бутилки явно з чимось спиртним і дуже акуратно та обережно взявся за ручку від дверцят і легенько потягнув. Дверцята не відкрились а бронзова покрита пишними хлоп"ями окислів ручка залишилась у мене в руках. От невезуха - подумав я поглядаючи на верх в пролом  з думками чому не взяв з собою якийсь інструмент - підійшов до якїсь скрині. Оббита вся залізними полосами та колись дуже міцна в наш час вона уже не мала тієї міцності. Окис заліза кришився і сипався. Одним зусиллям без труда я збив міцний колись замок і спробував відкрити кришку але завіси також розсипались і кришка просто відпала в сторону. Старовинна одежа виглядала такою дряхлою що трогати не насмілися бо розсипется. Хіба що гудзики з бірюзи збережуться а все інше не витримало бротьби з часом - подумав я - оглядаючись навколо.....Фотографії вийдуть колоритні та чудові,просто казкові, шкода що фотоапарат також залишився на верху. В другій кімнаті прийшлось підсвічувати кишеньковим брелком-фонариком. За приблизним розрахунком там лівіше повинно було бути місце де провалився лом під перекриттям. Дивно. Дивно але в тому боці в стіні повинен бути прохід адже там за стіною, з зовнішнього боку будинку, лом провалився під землю. Не довго думаючи повернувся за вже зарекомендувавшими себе тисками у з розмаху вдарив по  стіні. Гулкий звук підказав що за кладкою дійсно пустота. Кладка в тому місці була тонка в пів цегли. Хвилин десять довелось попрацювати і цегла посипалась. Відкрився підземний хід настільки глибокий що світло фонарика губилось в далині ....Напрямок в бік Черемоша ? Невже це той самий контрабандний підземний хід під старою границею?  - подумавя я і прислухався до якогось дуже знайомого писку який  все посилювався. Ой, та це ж пищить мій будильник... невже так швидко наступив ранок ?

Прилетіли

Ранок розпочався звичайно. Восьминогів почали розносити як завжди перед підйомом. Запах страви підказав що підйом незабаром . Увімкнулось освітлення та дзенькнув сигнал підйому. Люди встали і похапцем почали їсти розкладену біля кожного ліжка океанську страву. № не поспішав. Сьогодні він черговий і його робота зібрати посуд та викинути залишки їжі за борт. Робота займає зовсім небагато часу і вільний час використовують хто як хоче. В основному тиняються по каютах або виходять на поверхню. На поверхні океан небо енергетичні блоки батарей , екземпляри земної їстівної флори що пристосовувалась до нових умов та хмари. Цікавого мало.  № знав як проведе новий день. Вивчення журналу польоту корабля - найцікавіше заняття - завжди вважав  № - тому постійно вільний час проводив за вивченням та аналізом ситуації що склалась. Всі чудово знають що корабель тоне, але з часом звикли та ...... Та мабуть  краще буде розповісти з початку. 365 серія. Короткий опис попередніх серій ... Зневоднення Землі процес невідворотний тому що з рукава галактики вилетіли і до наступного витка в рукав води не буде, тому люди вимушені були створити між зірковий корабель з реактором , рециклінгом. , ітп . Нову планету земні астрономи вибирали придирливо та довго. Постійна нестача води зіграла рокову роль. Вибрали планету з водою. Відстань не дозволяла бачити подробиці. Світило, захисне магнітне поле,прийнятна температура, вдосталь натрію , цинку, взагалі вдосталь потрібних елементів у воді та найголовніше придатна для адаптації вода. Що ще потрібно для повного щастя ?.... Коли прилетіли - побачили що  нова планета не має жодного материка ба, навіть острова. Крутились крутились на орбіті далі сегментно приводнились тому що запаси їжі вичерпались.  В інтербіблітеці закриті файли які  не могли  відкрити  нікого не цікавили. № ознайомившись з дикими закорючками машинного первинного коду за допомогою звичайнісінького ассемблера використовуючи звичайну порядкову підбір-заміну знаків випадково відкрив закриті файли і виявив що ( острів мікроскопічний?) в закритій зоні реактора люди ніколи не ходили. Там хазяйнували роботи тому що людям таку відповідальну роботу як реактор давати не можливо тому що у такій справі помилятись не можна жодного разу. Двері закриті і закручені гайками з середини. Один великий комп"ютер знає що там робиться ,а людям досить моніторити результати. Запасів палива досить ще на кілька тисяч років як мінімум і це якщо зовсім не економити. 800 років в той машинний зал ніхто не заходив. як цікаво було пошастати по закритих файлах . Випадково в щойно відкритих файлах  № виявив відомості про величезні скриті резерви, про які ніхто не знав. Виявилось що на борту в хвості приховано енну кількість ракетних боеголовок, які на всякий випадок приховали так по справжньому, що й самі забули.Налаштувати дистанційне управління можливо тільки з середини фізично вручну увімкнувши штекер в паз. № так розхвилювався що вимкнув монітор з метою щоб жоден з екіпажу на побачив картинку і хотів встати пройтись навколо стільця та заспокоїтись але не зміг чомусь ноги не слухались команд. Як дивно що всі не знають що по чому на кораблі - подумав №. Прийшлось знову увімкнути монітор та продовжити. Як дивно що люди ,не знаючи про резерв, вирахували що, до зупинки реактора залишилось 2074 земних роки готуються до кінця по створеному плану. Електронасоси що відкачують воду конденсату та протікань поступово заміняють через підвищуючий редуктор на людську тягу. Кілька чоловік  крутячи педалі  можуть перекачати кілька тонн води ,якщо не перенапружуватись, а то і більше. "Сонячні" батареї будуть підтримувати освітлення головний комп. та внутрішній зв"язок,роботів , а люди будуть поперемінно постійно качати воду з постійно повільно потопаючого в безмежному океані міжзіркового корабля з потухшим реактором ,яким хіба що воду гріти, а на більше він буде не здатен. Ситуація явно змінилась.Потрібно перевірити чи дійсно скриті файли не жарт  якогось з "диких" предків що створювали корабель на Землі .Та як туди зайдеш? адже двері закручені гайками роботами з середини - задумався №. Роботи, загрязнивши приміщення обслуговування машинного залу, можуть створити дозаправку реактора ще на один ресурс , або бабахнути десь в іншому кінці океану можливо щось зміститься та вийде материк на поверхню? Ну хоч маленький острів ? - думав № . Та пригадавши як земляни знищили землю атомними вибухами збили центровку по полюсах що почали надто швидко рухатись та різко уповільнили обертання, різко висушили планету ,яка зупинившись отримала короткий кометний хвіст, з розкаленого сонцем боку ,який причудливо завихряв рух місяця, та шторми льоданої пилюки з води що частково поверталась і в пам"яті сплили усім відомі старі картинки гинучої Землі . № призадумався......Зберігши вже під своїм паролем  налаштування доступу до закритих файлів № вийшов з програми....366 серія.  Короткий опис попередніх серій ... Дисипація води з Землі процес невідворотний тому Земляни були вимушені відправити космічний........бла бла ...Ранок розпочався незвичайно для №.Восьминоги почали розносити як завжди перед підйомом. Запах піджарених восьминогів підказав що сьгодні п"тниця . Увімкнулось освітлення та дзенькнув сигнал підйому. Люди встали і похапцем почали їсти розкладену біля кожного ліжка океанську страву. № не поспішав адже п"ятниця день перед вихідним був одним з кращих в тижні. Саме розуміння що завтра цілий день він зможе присв"ятити роздумам, плануванню черговості ознайомлення з новими файлами ітп навіювало приємний настрій.... Різкий, тривожний та пронизливий звук сирени розірвав повітря корабля. Звук тривоги про який всі знали , але який толком ніхто з данного покоління екіпажу ще не чув стривожив населення плавучого острова. Як вулик емоціями загудів він. Увага Увага - прозвучав синтезований електронний голос головного компа - нещодавно був помічений несанкціонований доступ до закритих файлів. Винуватець повинен негайно прийти в каюту центр звязку. і там побачив що спрацював резервний ретранслятор............... (Ну от як завжди на самому цікавому місці..................Коротко -. оскільки при посадці (в минулому) пошкодився звязок з несущим каркасом, що вертиться на орбіті, вирішили що каркас упав затонув.....та не тут то було. Включилась якась супер пупер аварійна резервна лінія звязку з каркасом на орбіті де вертілись залишки корабля.....Усі охнули від здивування на обох кінцях комунікативної лінії .....Вони ,там на орбіті, вирішили що усі при пробній посадці першого модуля усі загинули . далі аварія і капітанський міст з екіпажем загинули. залишки некомпетентних в управлфінні кораблями здичіли бунт разброд и шатанія...тому припинили спуск наступних модулів-сегментів. Переважна більшість переселенців заморожені сплять.Невелика кількість тих що підтримують працездатність корабля не сплять. Закінчувалась їжа та вода поступово. В холоді космосу, голодні , худі  виснажені люди в блискучих термокостюмах з надією дивились в монітор. Сеанс тривав не довго але поговорити встигли. Виявилось що системи відновлення підтікають тому вони були вимушені використовувати воду з крікамер і економно їли переселенців.Половину після гуманного відбору зїли. .У нас пошкодження при посадці від перегрузу було тому ми постійно відкачуємо воду. Топимось у ній. Постійно латаємо. Коли конструкція не витримає не знає ніхто... на тонучому сегменті знайшовся спеціаліст який дистанційно пояснив як посадити полегшені канібалами останні сім сегментів. зустріч  сегментів на воді .  розмороження залишків переселенців які здивувались почувши про реалії. З пошкодженого модуля зробили місцем перебування наказаних за різні провини в який перевели усіх достойних з восьми модулів. розморожені переселенці освоїлись та посадили на пошкоджений перший модуль усіх канібалів які їх доставили на планету без суші. ............................

Озеро

Давним давно летів у космосі щось між метеоритом та астероїдом  і ......... Літав літав і випадково упав на Землю і там залишився утворивши велику воронку з якої потім утворилось...... Одним словом давним давно на Землі було озеро в якому мільйони років жила смачна риба велика та маленька. Велика риба їла маленьку. Маленька риба їла  рачків ще менших, які жили у водоростях що також там  росли. Рибу їли птахи ,а птахів інколи їла риба. Люди що прийшли на берег озера їли їх усіх, дуже смачних птахів, та надзвичайно ароматну смачну уху і рибу таку смачну що від одного запаху слина тече . Люди що жили коло озера залишки, об"їдки,відходи викидали у воду, бо так простіше . Озеро велике і йому не зашкодить - думали вони. Людей було багато, а з часом стало ще більше. Їди було з лишком бо риби було дуже дуже багато, крім того в озері жили смачні раки та молюски...Вільного часу у людей було багато і вони створили трубу велику та маленьку. З маленької труби  текла вода з гори в житло, а потім витікала через велику трубу. Чому через велику ? Чому чому - тому що,  залишки, об"їдки, відходи викидали у воду через товщу трубу, бо так простіше. Людей було багато, а з часом стало ще більше. Їди хватало з лишком бо риби було дуже дуже багато, крім того в озері жили раки та молюски...Вільного часу у людей було багато і вони створили пральний порошок ,пральні машини, миючі засоби та  унітази , автомобільні мийки, шампуні та мийки для посуду, душові кабіни та ванни, насоси і крани всякі з трубками та клапанами, які смішно називається - джакузі, і ще придумали стільки всякого, що не варто перераховувати, бо ми усі їх знаємо. Мали люди вільний час , а нові винаходи дали людям ще більше часу . Задумались люди ,що б, ще такого винайти нового? Може фабрику побудувати або  реактор придумати - подумали вони . Через деякий час побудували і фабрику і реактор.Люди отримали дешеву енергію та тепло.І тут в озері чомусь пропала риба і всяка живність . Чому ?

оживитель (этюд )

(этюд интерпретирован из каракулей на рубашке на которой пытался сохранить впечатления от просмотра темповизора, в временном модуле , в который когда-то случайно ..........) Новейшее изобретение оживителя удивительным образом изменило жизнь на Земле. Биохимический белковоминеральный слепок в мозге при замораживании может сохранятся достаточно долгое время. Технология стала общедоступной потому, что миниробот был создан самоклонирующимся .  Немного кварцевого песка , чуть больше кремния ,металл инертный и его дипод  металлические антагонисты , плюс солнечное излучение  само собой разумеется  - это всё что нужно для изготовления копии робота. Миниробот в сочетании с телом человека функционирует условно бесконечно. Оживить удавалось иногда и  древних животных замороженных итп. Эйфория от открытия затмила разум людей и последствия казались только положительными. Привыкли к открытию люди и обыкновенные минироботы наряду с остальными стали обыденным явлением. Шло время и людей на Земле появлялось все больше и больше. Первыми пострадали острова. Теоретически комплект человека с роботом-оживителем может существовать и без еды ,но это очень не комфортно. На островах люди скушали почти всю живность. В ход пошли и жители морского дна. На островах места всем не хватало. Так и бродили они с грузилами по дну океана в поисках еды. На материках не простая началась жизнь. Неограниченное количество самоклонирующихся роботов и их общедоступность открыла всем известный ящик. Пустыня и лед поселились на планете. В буквальном смысле слова не было места на планете где бы не стояла нога человека. Голод притупился и люди постепенно привыкли не кушать. Все таки разум преобладает над телом. Так было. Так будет. До канибализма дело не дошло но места всем не хватало потому некоторых сталкивали в воду. Особенно не завидую тем кто оказался поблизости от кратера вулкана.. Электромагнитный  разгонный туннель  позволяет оторватся от земли в космос но для капсулы нужно железо которого осталось мало. Все желающие отправились жить на соседние планеты. Отпали проблемы с обеспечением потому что миниробот вырабатывал кислородный заменитель и добавлял в жидкости человека необходимое количество. Немного воды или льда - вот всё что нужно человеку для существования. Некоторые экстремалы, говорят , умудрялись существовать на астероидах где благополучно замерзали и оттаивали время от времени........

Невдалий політ до зірок....

Одного разу йшов полісі фотографуючи природу . Призупинився сфотографувати ліс і засторопів бо ,побачив якогось дивного бородача, з-за кущів, що дивився на мене . Я зупинився і тут  під ногами тріснув хворост , відчуваю що лечу. Провалився в дуже давно кимось збудований колодязь. Дивно бо в наступну мить я вже стояв в приміщенні з мікрофоном та лінзами різними , вікна були ,а дверей не було... Голос з стіни почав довго і нудно втирати про те що - в майбутньому планета призупинилась  та продовжила висихати , вижити можливо на полюсах під землею. Рослини модифіковані великі. Кавун розміром як будинок , а картопля як  невеликий будинок , прості дерева одразу виростають з дверима та вікнами , тварини не ходять, а ростуть як дерева, з котлетами замість листя. Планета зневоднилась і тому терміново потрібно летіти на іншу планету ,але проблема у тому що - гігантські модифіковані тварини та рослини зробили людей гігантами . Неприємність у тому що з початку все було чудово. Програма по виготовленню автономного гіпер зіркового комплексу успішно фінішувала та за час в кілька останніх десятків сотень років  люди почали катастрофічно збільшуватись у розмірах. Виявилось що фізично поміститись ,увійти в корабель не може навіть самий маленький з людей не зможе долетіти  в таких умовах. Тому було вирішено запустити машину часу та кілька покійників з минулого ,еволюційно ,  маленьких зростом - запустити на іншу нову  планету. Ти падаєш в колодязь, де загинеш тому ми трохи раніше тебе вихопили і запустимо в інший політ. ..... Перспектива не радісна...... Подумав я....... А ви точно такі величезні ? Не зміг не запитати я .... Щось сколихнулось і у вікно заглянуло око розміром як автомобіль.....  Фотографування живої природи явно пішло дивним чином , потрібно терміново повертатись - подумав я . ......Ви впевнені що експеримент буде вдалим? -
- так звичано. продумано абсолютно все. забезпечення водою , продуктами , повітрям . рециклінг довершений .
-а всі продукти також модифіковані ?
- так звичайно - кліпнуло око за вікном модуля - все продумано та перевірено та неодноразово продубльовано . умови просто чудові. все гнучко розумно автоматизовано .
- дивно. дуже дивно.....
-що дивно ? запитав голос гіганта....
- дивно що ви все продумали але не помітили головного.....
- що ми могли не помітити ?
-який розрахунковий час польоту ?
-від 800 до 2000 років.
- єкіпаж який їстиме модифікований рециклінг почне збільшуватись в час польоту прямо в каютах корабля. про це ви подумали ?.......
у відповідь довелось вислухати довгу мовчанку.... мабуть доводи виявились незаперечними.....
око зникло мабуть гігант чкурнув поділитись катастрофічними висновками.......
 от така біда.
сиджу всередині модуля машини часу і від нічого робити на сорочці  шкрябаю залишками чорного  крему для черевиків, паличкою  те що було. з стіни справно , автоматично випадають в один і той же час котлети, хліб,вода,фрукти та коренеплоди. модуль забезпечений усім що потрібно для життя.
...........
довго не писав і от знову пишу. на сорочці вже соком помідора тому що черевик вже сірий. черевики почали тиснути і їх довелось зняти. сорочка також стала малою. і штани та носки також.....
скільки минуло часу не знає ніхто. втративши надію я все одно обдумував що робити ?
і тут знову прозвучав голос - ти ще тут ?
даааааа дааааа тааааак яяяяя тууууууут. Невідомо чому я голосно закричав - що ви там  так довго думаєте ?
ми спілкувались з головним компютером і він підтвердив що програму потрібно виправляти згідно з останніми висновками забезпечення потрібно модифікувати так як було раніше ,але на це потрібен час........
я готовий повернутись в свій час. Запускайте свою шарманку швидше. Вигукнув я смикаючи від нетерпіння себе за вуса та бороду які вже встигли відрости.... Затримка часу мене призупинила тому я не розбився в колодязі....  Виліз упираючись руками та ногами в стінки колодязя ....  Трохи перепочив і вирішив скоріше йти додому добре дивлячись собі під ноги.  І тут почув як позаду щось хрустнуло . Повернувся із-за куща  побачив себе, поголеного  в чистій, білій не розписаній каракулями сорочці....Сказати я нічого не встиг тому що він, тобто я, провалився через дивним чином знову зарощений хмизом колодязь.....Мабуть машина часу була не відкалібрована - подумав я і пішов швидше з лісу де раніше були людські поселення додому шкодуючи що забув захопити з модуля часу  свій фотоапарат.......

калейдоскопный каламбур