Совещание маленьких быстрых существ....

На встрече присутствовали финансовые тузы самые ядреные. Владельцы табачного, алкогольного , фармацевтического , пищевого бизнеса и прочих монополий сидели и решали всяческие вопросы. Всё ,или почти всё ,уже решено почему просто не посидеть ? Уточнить тонкости, или может появятся новые мысли ?.....В общем сидели, говорили о том как ,остатки  всех выскочек конкурентов ущемить покрепче и не допустить на рынок. С всяческими ухищрениями приплелся к ним ,с якобы важным докладом, шибко сконцентрированный ученый одиночка... Заявил что изобрел суперлекарство . Тонкости комплекса кремниево германиевой проводимости они конечно не могли понять. Неважно как, но ему удалось создать лекарство дающее человеку полный контроль над собой. Подопытные навсегда бросали вредные привычки. Мало того ,постепенно регенерировали поврежденные органы. Во многих случаях у подопытных отростали новые зубы и апендецит. Капустный листок или редиску на день вот и всё что нужно излечившемуся... Тут с владельцем спиртной монополии стало совсем плохо. Пришлось  срочно вызывать доктора... Табачный туз тоже почему-то поскучнел кабирая на клавиатуре телефона какие-то сообщения... Пищевой магнат всё не переставал уточнять. Что? растворимые напитки и сладкие воды конфеты торты печенье шоколад колбасу майонезы и кетчупы копчености люди не будут кушать никогда ? Не пить пиво и шампанское ? Не курить ?.....Только кисломолочные ,орехи, сухофрукты, ягоды сушеные галеты? Пасту из хвойных листьев , целлюлозу опилки?  ...Да, у них изменяется вкус ,и обоняние. Им это не вкусно и не интересно. Мало того их не интересуют излишества брильянты золото и всяческий ширпотреб ненужный..... Тут из-за шторы не утерпел и вышел вассал её величества заведующий колумбийскими и прочими направлениями бизнеса ,что, и нюхать всякую дрянь подопытные  забудут осознанно и навсегда не будут принимать таблеток и уколов? Видите ли внесенный ингибитор катализирует  внутренний фонофый  электрохимический балланс который при определенных частотных изменениях трансформируется, стабилизируя резонансные колебания медиаторов запускает нейроэлектрические ............ Ну в общем ученый опять начал нести непонятную им научную белеберду которую они не могли понять... Вы нам попроще скажите , без всяких там умных слов как третьекласникам  , а то мы ничего не понимаем дружно запротестовали они.Видите-ли - все люди это батарейки ,а не акумуляторы. От полной зарядки и до разрядки -всего  один цикл. От качества компонентов наполнителя зависит срок службы. Изменяем наполнитель - изменяется время реакции....Ясно?   Нуууу  где-то ,в чем-то ,как-то так ,почти.  .....Но факт остается фактом. непонятно как но, суперлекарство действует. Вместе они уболтали вознаграждениями ученого  во избежание всеобщего економического краха не обнародовать до поры до времени изобретение....... Поторно проверили несколько раз и неизменно все неизлечимые забулдыги излечивались и ничем уже не болели никогда. Вирусы просто не могли жить в подобных условиях и постепенно погибали популяциями..Решили проверить на себе и убедились  в эфективности терапии....В общем экономический крах так и не наступил потому что ученого, практически добровольно, отправили на бермудские острова и попросили продолжать исследования в специально созданной лаборатории...методику в наши дни ограниченно используют в суперклинике пана цейского...но это уже следующая  быль

Дайте мне точку опоры и .......

В запыленной и прокуренной авто, мото, вело в общем универсальной мастерской сидели двое универсальных суперпрофесионала . Великий мастер и подмастерье неудачник. С горем пополам ремонтировали они очень качественный двигатель, от лучшего в мире производителя ,аматёрскими методами. Мастер показывал неудачнику как, правильно дефектовать и калибровать зазоры и допуски. Мастер не хотел измазывать руки маслом и потому только командовал неудачником подмастерьем. Рассказывал что и как . Энту гайку туда крути,а энту отсюда и туда- тыкал он пальцем подмастерью- попутно, в силу привычки ,постоянными замечаниями разными вдалбливая в голову подмастерью мысль о его подмастерской некомпетентности . Такой путь проще и безопаснее - думал он - показывая на цапу вала которую нужно было крутить. Если цапа сломается то все подумают что я не виноват - думал Мастер - потому что крутил её подмастерье.  Вот так.... Так ...... Сильнее ....... Ещё сильнее ........ Зажимай ...... сильнее жми ...... Все без исключения специалисты знают какая гайка в двигателе самая важная и как архи важно с правильным усилием крутить. Но зачем самому мазать руки ? А подмастерья на что ?.... Всё Могло быть попроще но Мастер не искал искусных и тонких решений.... Подмастерье тоже был не промах. Ещё тот огрызок. Не простой, а пропитанный. Если что-то не так ,то я не виноват - думал он - потому что делаю всё по указанию Мастера. Так и крутили они тонкий качественный двигатель от лучшего в мире производителя день за днем , месяц за месяцем , годами...... Всё бы ничего но катологизация зип частей у них хромала на обе ноги, хворала хронической безсистемностью. Части безсовестно менялись местами вследствие чего некоторые части имели перегрузки и повышенный износ  на фоне масляного голодания ,а некоторые части крутились в холостую не создавая полезной нагрузки попутно купались в масле в следствие не  компетентного ремонта   .Зазоры не соблюдались. Динамика и порядок зажима, температурный режим произвольно нарушались.  Точно подогнанные производителем трущиеся пары при разборке безсистемно сбросили в крышку картера и перемешали как попало.Маркироку они не систематизировали и часто путали и подменяли. Подмастерью была побоку ответственность потому что Мастер главный - если что, то с него и ответ - думал он .. Мастеру было всё побоку потому что Подмастерье непосредственно крутит гайки и производит монтаж, если что сломает то он а не я - думал он - покуривая модные, вредные сигареты - сидя на самом большом ящике гаража. И все они ,где-то в мыслях, убеждали себя что если двигатель не заведется то всегда сможем  всё списать на сбой в питании енергией. В самый ответственный момент пропало електричество скажем мы - думали совещаясь они - и потому в сложную процедуру сборки закрались фатальные ошибки вызванные видимо банальным равнодушием к всему. Очередная гайка имела шаг не соответствующий шпильке. Но кого волнуют такие мелочи? Не на своё место прикрутил гайку Подмастерье неудачник под присмотром Мастера с . Как говорят у двоих сиделок дитя без глаза . Гайка конечно крутилась туго,и со скрипом. Попутно гайка портила и шпильку и дальше картер. Грелась и приклинивала всё сильнее. Что - то слишком туго, не вертится. Что делать ? Неуправляемая гайка какая-то - жаловался Подмастерье неудачник  Мастеру с чистыми руками - вытирая слезы грязными руками, размазывая машинное масло по лицу. Жми по сильнее и всё будет хорошо , я знаю , я много таких гаек на своём веку закрутил - сказал Мастер пряча  руки в карманы, поглядывая куда-то в верх и в сторону. Ну кто будет сомневатся в виновнике поломки - Думал Мастер поглядывая на измазанную машинным маслом рожу вечно ноющего Подмастерья. Подмастерье неудачник шумно высморкался и продолжил зажимать шпильку под чутким руководством опытного Мастера с чистыми руками. Пыхтел и тужился , изворачивался ,обманными мерами всё сильнее гайку на шпильку заворачивал но наступил момент когда гайка приклинила намертво и на долю милиметра не смещалась. Ну вот и всё. Сильнее я уже зажать не смогу - сказал Подмастерье - видите эта шпилька и гайка не управляемые ...... Архимед говорил - дайте мне точку опоры и я переверну мир - с умным видом сказал Мастер доставая из ящика обрубок трубы и показал как (псевдостимулированием) возможно увеличить усилие. И тут случилось чудо. Гайка на шпильке ещё немного провернулась. После очередного удлинения колена усилие удалось ещё увеличить. Вот как нужно гайки заворачивать с умным видом торжествующе говорил мастер подмастерью. Более длинной трубы не было под рукой и они вместе всем весом навалились на упор. Раздался тихий почти неслышный звук и подмастерье шлепнулся на заплеванный грязный пол мастерской измазав комбинезон ,а мастер благодаря опыту пошатнулся но не упал. Случилось то чего и следовало ожидать . Резьба была сорвана , Гайка,шпилька,блок,картер и сам двигатель были испорчены. Причину поломки горе дилетанты скрыли, и следы припрятали но двигатель завести им не по  силам будет никогда..... это не качественный был двигатель - частенько говаривали они. Удивительно что от лучшего в мире производителя мотор оказался не качественным?.....Занавес опускаем  ..... Аплодисменты .....Занавес поднимаем Стоят подмастерье и мастер и тут подходит к ним лётчик. Привет Я слышал вы мастера всем очень известные. У меня двигатель немного барахлитъ. Работает но нужно посмотреть , может чего подправить. Может посмотрите ? Не даром. Я заплачу........Почему-бы не посмотреть? Посмотрим. Качество гарантируем, если только перебоев с электричеством у вас не бывает?  А удлинитель-огрызок трубы в ангаре у вас имеется или мы свой прихватим ??? Нет инструмент у нас в ангаре свой имеется и труб там много разных в избытке... А зачем они вам?

Солнце, воздух и вода.....

Раньше на Земле кислорода не было вообще. Ни капельки. Но микроводоросли надышали. Много надышали . И долго. В общем не меньше одного милиарда лет или больше. Весь кислород которым мы дышим накапливался очень и очень многие годы. Прометей вымысел но и без него люди осознали и обуздали огонь. Жгли кислород неустанно и постоянно в огне ,добывая куски металла, и потом поджигая их запускали в космос. В печах обогревающих и двигателях мощных сгорал он очень быстро ,со свистом и хлопками. В печах заводов и турбинах станций ,с гудящим звуком  ещё быстрее. Жара, солнце и люди немного перестарались. Пожарище был ещё тот. С лесами пришлось распрощатся. В общем одна большая пустыня постепенно расползлась по всей Земле. Раньше на Земле не было кислорода вообще, потом  было много , а теперь его почти не осталось. В оазисе на полюсе прохладно. Тут и живем... Выживаем. Все ходят с баллонами .Большими и маленькими. Разными. Живем под землей и в куполах с солнечными батареями и кислородными генераторами. Просто так по поверхности погулять не получится. С баллоном да ,а без него долго не протянешь. Так и живем. Все приспособились. Живут. Выживают. Каждый мечтает иметь побольше баллонов, купол попрочнее и генератор  помощнее. Летом вырастает хороший урожай культурных растений. Оазис создали не дураки. Тут нет ни одного сорняка. Картошка,редиска,морковь и прочие прекрасно растут в обедненном воздухе как дикие . Запасайся сколько хочешь. Еда есть. Вода есть. Но вне обустроенного помещения долго не протянешь. Генератор с ресурсами ,компрессор и баллоны вот всё что нужно каждому человеку. Бедные живут по много человек на один генератор. На открытом воздухе. Далеко отойти от общего баллона с запасом кислорода не выйдет. Хочеш или нет но раз в несколько часов им приходится подышать немного.Они все вялые, слабые и апатичные. Передвигатся они вынуждены толпой и осторожно тащить на себе батареи и генератор.На зиму в землю закапываются,мерзнут,редиску мороженную грызут. Кто побогаче живут в общих ,закрытых ,с обогащенной атмосерой помещениях. Выходят наружу с индивидуальными запасами.Эти более шустрые и сильные. Более смекалистые.Вот мы сидя в большом куполе и решили выгравировать на золотой пластинке это письмо и оставить его людям в будущем. Люди будущего . Если и когда  планета зазеленеет , немного остынет и оживет , превратится в большой оазис. Берегите её...

Знайшов під лавицею ....... лещата

Зима літо осінь весна.Зима літо осінь весна. Постійні перепади температури призводять до стиснення та розширення при нагріванні матеріалів. Постійне підтікання  води призводить до вимивання породи.Тому постійне потріскування стін особливо зимою не сприймалось як щось надзвичайне. Як завжди прийшовши додому включив говорилку і задрімав непомітно на дивані. Тривожно прокинувся як пружина підпригнув від несподівано почутого хрусту який  зазвучав якось надто тривожно. Сусідські пральні машини з несправними амортизаторами перетворюються при входженні в резонанс в справжні вібро пресувальники що запресовують споруду ще глибше в землю. Того разу мабуть її перегрузили тому що окрім стін почала також дивно потріскувати підлога в тому місці де вона постійно скрипіла і  привикнувши на той скрип не звертав уваги. Треба з цим щось робити - думав я - намацуючи вимикача освітлення. Все одно ця дошка в підлозі буде хрустіти і далі якщо нічого не зробити. Тут пригадав що умене є досить важкі тиски - лещата якими можна гупнути та поправити дошку підлоги. Стукнути мабуть треба було легенько але щоб два рази не піднімати важку вагу я з усього маху поправив дошку на місце. А звідки я міг знати що вона гнила ? Важкий і потрібний інструмент зник під підлогою проломавши дошку. От халепа - подумав я і запхав руку в темний пролом намагаючись вибрати втрачену річ. Та де там....Простір під підлогою виявився надто глибоким. Прийшлось шукати фонарика. Виявилось що тиски лежать на глибині кількох метрів тому що арочна стеля частково тріснула і провалилась. Я все життя тут прожив і ніколи не знав що підвал завжди був тут. Одразу пригадалось як провалився лом в пустоту під якоюсь бетонною плитою яку надибали під стіною коли проводили каналізацію але глибини було досить тому продовбали дирку та втративши в ній лома що туди провалився були надто змучені щоб продовжувати вскривати надзвичайно міцне перекриття. Так і засипали не добравшись в середину. От це так чудо - думав я опускаючи в проломлену до більших розмірів підлогу переносну лампу освітлення з подовжувачем. Прив"язаний до дверної ручки шнур з наспіх нав"язаними вузлами  замінив мені сходи для спуску в щойно відкритий вхід. Я точно не зрозумів, або дверна ручка виявилась надто хилою, або я може був надто важкий , але на верху щось дзенькнуло і толком не спустившись був вимушений, вслух вимовляючи різні не дуже приємні слова в свою адресу, приземлятись не по плану ,а трохи швидше. Добре ,що при падінні хоч лампу освітлення не розбив - дуамв я навіть при неприємних інцидентах завжди знаходячи щось хороше. Оглянувся і................................................ Важко. Дуже важко описати відчуття коли заходиш в кімнату де людей не було мабуть сотню років або більше. Одразу видно що в стіні замурований з зовні та засипаний вхід яким колись користувались. Царство комах та грибків. Все покрито дивним тонким нальотом павутини та міцелію. Старовинні комоди з книгами та вином,скрині невідомо з чим  та стільці якась рухлядь та якісь ящики. Прочитавши стільцеві пригоди Ільфа та Петрова вирішив акуратно присісти посидіти на гарному різьбленому стільці тонкої роботи на якому давненько вже ніхто не сидів. Та сирість в приміщенні зробила своє діло. З гуркотом перевернувся з стільця що розсипався в хлам. Підійшов до дивної шафи з заскленими дверцятами через які було видно якісь старовинні бутилки явно з чимось спиртним і дуже акуратно та обережно взявся за ручку від дверцят і легенько потягнув. Дверцята не відкрились а бронзова покрита пишними хлоп"ями окислів ручка залишилась у мене в руках. От невезуха - подумав я поглядаючи на верх в пролом  з думками чому не взяв з собою якийсь інструмент - підійшов до якїсь скрині. Оббита вся залізними полосами та колись дуже міцна в наш час вона уже не мала тієї міцності. Окис заліза кришився і сипався. Одним зусиллям без труда я збив міцний колись замок і спробував відкрити кришку але завіси також розсипались і кришка просто відпала в сторону. Старовинна одежа виглядала такою дряхлою що трогати не насмілися бо розсипется. Хіба що гудзики з бірюзи збережуться а все інше не витримало бротьби з часом - подумав я - оглядаючись навколо.....Фотографії вийдуть колоритні та чудові,просто казкові, шкода що фотоапарат також залишився на верху. В другій кімнаті прийшлось підсвічувати кишеньковим брелком-фонариком. За приблизним розрахунком там лівіше повинно було бути місце де провалився лом під перекриттям. Дивно. Дивно але в тому боці в стіні повинен бути прохід адже там за стіною, з зовнішнього боку будинку, лом провалився під землю. Не довго думаючи повернувся за вже зарекомендувавшими себе тисками у з розмаху вдарив по  стіні. Гулкий звук підказав що за кладкою дійсно пустота. Кладка в тому місці була тонка в пів цегли. Хвилин десять довелось попрацювати і цегла посипалась. Відкрився підземний хід настільки глибокий що світло фонарика губилось в далині ....Напрямок в бік Черемоша ? Невже це той самий контрабандний підземний хід під старою границею?  - подумавя я і прислухався до якогось дуже знайомого писку який  все посилювався. Ой, та це ж пищить мій будильник... невже так швидко наступив ранок ?

Прилетіли

Ранок розпочався звичайно. Восьминогів почали розносити як завжди перед підйомом. Запах страви підказав що підйом незабаром . Увімкнулось освітлення та дзенькнув сигнал підйому. Люди встали і похапцем почали їсти розкладену біля кожного ліжка океанську страву. № не поспішав. Сьогодні він черговий і його робота зібрати посуд та викинути залишки їжі за борт. Робота займає зовсім небагато часу і вільний час використовують хто як хоче. В основному тиняються по каютах або виходять на поверхню. На поверхні океан небо енергетичні блоки батарей , екземпляри земної їстівної флори що пристосовувалась до нових умов та хмари. Цікавого мало.  № знав як проведе новий день. Вивчення журналу польоту корабля - найцікавіше заняття - завжди вважав  № - тому постійно вільний час проводив за вивченням та аналізом ситуації що склалась. Всі чудово знають що корабель тоне, але з часом звикли та ...... Та мабуть  краще буде розповісти з початку. 365 серія. Короткий опис попередніх серій ... Зневоднення Землі процес невідворотний тому що з рукава галактики вилетіли і до наступного витка в рукав води не буде, тому люди вимушені були створити між зірковий корабель з реактором , рециклінгом. , ітп . Нову планету земні астрономи вибирали придирливо та довго. Постійна нестача води зіграла рокову роль. Вибрали планету з водою. Відстань не дозволяла бачити подробиці. Світило, захисне магнітне поле,прийнятна температура, вдосталь натрію , цинку, взагалі вдосталь потрібних елементів у воді та найголовніше придатна для адаптації вода. Що ще потрібно для повного щастя ?.... Коли прилетіли - побачили що  нова планета не має жодного материка ба, навіть острова. Крутились крутились на орбіті далі сегментно приводнились тому що запаси їжі вичерпались.  В інтербіблітеці закриті файли які  не могли  відкрити  нікого не цікавили. № ознайомившись з дикими закорючками машинного первинного коду за допомогою звичайнісінького ассемблера використовуючи звичайну порядкову підбір-заміну знаків випадково відкрив закриті файли і виявив що ( острів мікроскопічний?) в закритій зоні реактора люди ніколи не ходили. Там хазяйнували роботи тому що людям таку відповідальну роботу як реактор давати не можливо тому що у такій справі помилятись не можна жодного разу. Двері закриті і закручені гайками з середини. Один великий комп"ютер знає що там робиться ,а людям досить моніторити результати. Запасів палива досить ще на кілька тисяч років як мінімум і це якщо зовсім не економити. 800 років в той машинний зал ніхто не заходив. як цікаво було пошастати по закритих файлах . Випадково в щойно відкритих файлах  № виявив відомості про величезні скриті резерви, про які ніхто не знав. Виявилось що на борту в хвості приховано енну кількість ракетних боеголовок, які на всякий випадок приховали так по справжньому, що й самі забули.Налаштувати дистанційне управління можливо тільки з середини фізично вручну увімкнувши штекер в паз. № так розхвилювався що вимкнув монітор з метою щоб жоден з екіпажу на побачив картинку і хотів встати пройтись навколо стільця та заспокоїтись але не зміг чомусь ноги не слухались команд. Як дивно що всі не знають що по чому на кораблі - подумав №. Прийшлось знову увімкнути монітор та продовжити. Як дивно що люди ,не знаючи про резерв, вирахували що, до зупинки реактора залишилось 2074 земних роки готуються до кінця по створеному плану. Електронасоси що відкачують воду конденсату та протікань поступово заміняють через підвищуючий редуктор на людську тягу. Кілька чоловік  крутячи педалі  можуть перекачати кілька тонн води ,якщо не перенапружуватись, а то і більше. "Сонячні" батареї будуть підтримувати освітлення головний комп. та внутрішній зв"язок,роботів , а люди будуть поперемінно постійно качати воду з постійно повільно потопаючого в безмежному океані міжзіркового корабля з потухшим реактором ,яким хіба що воду гріти, а на більше він буде не здатен. Ситуація явно змінилась.Потрібно перевірити чи дійсно скриті файли не жарт  якогось з "диких" предків що створювали корабель на Землі .Та як туди зайдеш? адже двері закручені гайками роботами з середини - задумався №. Роботи, загрязнивши приміщення обслуговування машинного залу, можуть створити дозаправку реактора ще на один ресурс , або бабахнути десь в іншому кінці океану можливо щось зміститься та вийде материк на поверхню? Ну хоч маленький острів ? - думав № . Та пригадавши як земляни знищили землю атомними вибухами збили центровку по полюсах що почали надто швидко рухатись та різко уповільнили обертання, різко висушили планету ,яка зупинившись отримала короткий кометний хвіст, з розкаленого сонцем боку ,який причудливо завихряв рух місяця, та шторми льоданої пилюки з води що частково поверталась і в пам"яті сплили усім відомі старі картинки гинучої Землі . № призадумався......Зберігши вже під своїм паролем  налаштування доступу до закритих файлів № вийшов з програми....366 серія.  Короткий опис попередніх серій ... Дисипація води з Землі процес невідворотний тому Земляни були вимушені відправити космічний........бла бла ...Ранок розпочався незвичайно для №.Восьминоги почали розносити як завжди перед підйомом. Запах піджарених восьминогів підказав що сьгодні п"тниця . Увімкнулось освітлення та дзенькнув сигнал підйому. Люди встали і похапцем почали їсти розкладену біля кожного ліжка океанську страву. № не поспішав адже п"ятниця день перед вихідним був одним з кращих в тижні. Саме розуміння що завтра цілий день він зможе присв"ятити роздумам, плануванню черговості ознайомлення з новими файлами ітп навіювало приємний настрій.... Різкий, тривожний та пронизливий звук сирени розірвав повітря корабля. Звук тривоги про який всі знали , але який толком ніхто з данного покоління екіпажу ще не чув стривожив населення плавучого острова. Як вулик емоціями загудів він. Увага Увага - прозвучав синтезований електронний голос головного компа - нещодавно був помічений несанкціонований доступ до закритих файлів. Винуватець повинен негайно прийти в каюту центр звязку. і там побачив що спрацював резервний ретранслятор............... (Ну от як завжди на самому цікавому місці..................Коротко -. оскільки при посадці (в минулому) пошкодився звязок з несущим каркасом, що вертиться на орбіті, вирішили що каркас упав затонув.....та не тут то було. Включилась якась супер пупер аварійна резервна лінія звязку з каркасом на орбіті де вертілись залишки корабля.....Усі охнули від здивування на обох кінцях комунікативної лінії .....Вони ,там на орбіті, вирішили що усі при пробній посадці першого модуля усі загинули . далі аварія і капітанський міст з екіпажем загинули. залишки некомпетентних в управлфінні кораблями здичіли бунт разброд и шатанія...тому припинили спуск наступних модулів-сегментів. Переважна більшість переселенців заморожені сплять.Невелика кількість тих що підтримують працездатність корабля не сплять. Закінчувалась їжа та вода поступово. В холоді космосу, голодні , худі  виснажені люди в блискучих термокостюмах з надією дивились в монітор. Сеанс тривав не довго але поговорити встигли. Виявилось що системи відновлення підтікають тому вони були вимушені використовувати воду з крікамер і економно їли переселенців.Половину після гуманного відбору зїли. .У нас пошкодження при посадці від перегрузу було тому ми постійно відкачуємо воду. Топимось у ній. Постійно латаємо. Коли конструкція не витримає не знає ніхто... на тонучому сегменті знайшовся спеціаліст який дистанційно пояснив як посадити полегшені канібалами останні сім сегментів. зустріч  сегментів на воді .  розмороження залишків переселенців які здивувались почувши про реалії. З пошкодженого модуля зробили місцем перебування наказаних за різні провини в який перевели усіх достойних з восьми модулів. розморожені переселенці освоїлись та посадили на пошкоджений перший модуль усіх канібалів які їх доставили на планету без суші. ............................

Озеро

Давним давно летів у космосі щось між метеоритом та астероїдом  і ......... Літав літав і випадково упав на Землю і там залишився утворивши велику воронку з якої потім утворилось...... Одним словом давним давно на Землі було озеро в якому мільйони років жила смачна риба велика та маленька. Велика риба їла маленьку. Маленька риба їла  рачків ще менших, які жили у водоростях що також там  росли. Рибу їли птахи ,а птахів інколи їла риба. Люди що прийшли на берег озера їли їх усіх, дуже смачних птахів, та надзвичайно ароматну смачну уху і рибу таку смачну що від одного запаху слина тече . Люди що жили коло озера залишки, об"їдки,відходи викидали у воду, бо так простіше . Озеро велике і йому не зашкодить - думали вони. Людей було багато, а з часом стало ще більше. Їди було з лишком бо риби було дуже дуже багато, крім того в озері жили смачні раки та молюски...Вільного часу у людей було багато і вони створили трубу велику та маленьку. З маленької труби  текла вода з гори в житло, а потім витікала через велику трубу. Чому через велику ? Чому чому - тому що,  залишки, об"їдки, відходи викидали у воду через товщу трубу, бо так простіше. Людей було багато, а з часом стало ще більше. Їди хватало з лишком бо риби було дуже дуже багато, крім того в озері жили раки та молюски...Вільного часу у людей було багато і вони створили пральний порошок ,пральні машини, миючі засоби та  унітази , автомобільні мийки, шампуні та мийки для посуду, душові кабіни та ванни, насоси і крани всякі з трубками та клапанами, які смішно називається - джакузі, і ще придумали стільки всякого, що не варто перераховувати, бо ми усі їх знаємо. Мали люди вільний час , а нові винаходи дали людям ще більше часу . Задумались люди ,що б, ще такого винайти нового? Може фабрику побудувати або  реактор придумати - подумали вони . Через деякий час побудували і фабрику і реактор.Люди отримали дешеву енергію та тепло.І тут в озері чомусь пропала риба і всяка живність . Чому ?